Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

Ірина Ксікевич

Ірина Ксікевич

Освіта Дитяча художня школа — диплом с відзнакою Дніпропетровський державний театрально-художній коледж Дніпропетровський державний інститут фізичної культури та спорту Творча діяльність Червень 

 
 
Потік Афіші Галереї Товари Статті Інформація
Художня виставка Ірини Ксікевич «Тіні забутих предків»

Художня виставка Ірини Ксікевич «Тіні забутих предків»

01-27 ЛИПНЯ 10:00-17:00

вул. Івана Мазепи, 21, корпус 9 (територія Києво-Печерської Лаври)

Серія картин «Тіні забутих предків» - є розміркування над містом людини у всесвіті. Через образи давніх культур на теренах сучасної України (25тис.р. до н.е. – 7ст. н.е) - життя показано не в приватних виявах, а в цілому – в непоривності минулого, сьог

Додав Art-Vertep 29 червня 2010

 
{{v[title]:h}{

«Тіні забутих предків»

Додав Art-Vertep 15 червня 2009

 
Виставка картин Ксікевич Ірини «Тіні забутих предків»
1

Виставка картин Ксікевич Ірини «Тіні забутих предків»

12 ЧЕРВНЯ - 24 ЛИПНЯ 10:00-16:00

Дніпропетровський історичний музей (пр. Карма Маркса, 16)

Урочиста частина 18 червня в 14.00. Виставка масштабних епічних картин «Тіні забутих предків» є розміркуванням над місцем людини у всесвіті. Через образи давніх культур на теренах сучасної України (25тис.р. до н.е. – 7ст. н.

Додав Art-Vertep 15 червня 2009

 
{{v[title]:h}{

Живопис


Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
{{v[title]:h}{

Козацькі місця дніпропетровщини: Дніпропетровськ

Історія нашого міста пов'язана з давнішніми поселеннями і фортецями (серед них дуже відома - Кодак), заснування яких припало ще на часи запорозького козацтва. Саме тут, в оточенні навколишніх ворожих монархій виникла перша в Європі і світі демократична республіка - Запорізька Січ. Катеринослав утворено на базі козацької слободи Половиці, яка існувала документально з 1743 р., з часу заснування Лазарем Глобою свого маєтку. Відставний осавул Запорозького війська Лазар Остапович Глоба в 1743 році поселився на правому березі Дніпра, і посадив три сада: на Монастирському острові, на березі Дніпра напроти острова, і внизу при слободі Половиця.

Історія заснування Кодацької фортеці відносить нас до 30-х років XVII століття, коли значно зросла кількість втікачів на Запоріжжя. Депутати сейму, який було скликано у лютому 1635 року, прийшли до думки організувати блокаду Запоріжжя, щоб припинити потік біженців на Січ та не допустити анти турецьких виступів запорожців. Було вирішено збудувати на Дніпрі фортецю, яка була б опорою польського панування на Придніпров'ї та розірвала б усякі зв'язки Запоріжжя з Україною.

Дніпрові пороги являли собою пасмо скель, котрі стирчали з води на висоту до п’яти метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Залишалися тільки вузькі бурхливі проходи, і були дуже небезпечними, особливо влітку і восени при низькій воді. Жодні пороги у світі не були такими могутніми й небезпечними, як Дніпрові. Усього на Дніпрі було дев’ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будильський (Будило), Лишній та Вільний. Пов’язані з ними поетичні перекази, легенди записувалися багатьма дореволюційними вченими, серед яких чільне місце належить Дмитру Яворницькому та Якову Новицькому. У 1932р. після збудування Дніпрельстану Дніпрові пороги – унікальну пам’ятку природи було затоплено.

Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
{{v[title]:h}{

Козацькі місця дніпропетровщини: Китайгород

Вперше Китайгород згадується в писемних документах у 1667р., як форпост для захисту від татарських набігів. На 1735 р. у Китайгородській сотні нараховувалось 88 козаків (всі кінні та озброєні) із 4906 козаків Полтавського полку.[Заїка Г. П. Українська лінія. С. 50.] За даними ревізії 1763-1764 рр. Китайгородська сотня була найбільшою серед поорільських сотень: 634 виборних козаки, 1779 підпомічників, 746 різночинців.

Ріка Оріль під час існування Війська Запорозького служила кордоном між володіннями запорозьких козаков і малоросійських (Гетьманщина).

Комплекс козацьких церков у Китайгороді є цікавою пам’яткою козацької доби. Три козацькі церкви: Миколаївська, Успенська та церква-дзвіниця Св. Варвари, збудовані відповідно у 1751, 1754 і 1756 роках, розташовані недалеко одна від одної. Місцеві жителі пояснюють цей факт так: навколо Китайгорода було багато сіл і кожне село ходило до своєї церкви. Успенська, Миколаївська церкви та церква-дзвіниця Св. Варвари були побудовані на кошти китайгородського сотника Павла Єфремовича Семенова, а також на кошти прихожан Китайгорода. Усі три споруди виконано в стилі українського бароко.

Будівельний матеріал частково був привезений з Кременчука, Полтави, Києва, хоча використано і місцевий. Церкви споруджували майстри з Північного Лівобережжя та, на думку директора Царичанського краєзнавчого музею А. Білоконя, з Чернігівщини.

Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
{{v[title]:h}{

Козацькі місця дніпропетровщини: Нікопольський район

Нині відомо про існування восьми Запорозьких Січей, п’ять з яких, і до того ж головних, стояли на території сучасного Нікопольського району Дніпропетровської області.

Хвилі рукотворного Каховського моря поховали під собою місця головних Запорозькіх Січей й найкращі у світі чорноземи – Великий Луг. Ще у скіфські часи люди тяглися сюди до найродючіших у світі земель, до казкових лук, котрі і в найспекотливіше літо не висихали й давали надійну поживу худобі.

Курган «Бабина могила», нині тут знаходиться могила отамана Сірка. Цей курган стоїть неподалік від Чортомлицької Січі, і дістав таку назву тому, що тут запорожці зустрічалися з жінками, оскільки ближче до Січі останнім не дозволялося приходити.

Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
{{v[title]:h}{

Козацькі місця дніпропетровщини: Орільський заповідник


Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
{{v[title]:h}{

Козацькі місця дніпропетровщини: Мавринський майдан

Перед нами селітряний майдан, тобто місце, де вироблявся основний компонент пороху. Селітроваріння в Україні у ХVI – XVIII ст. набуло особливо значного поширення. Присамар`я було однією із областей України, де виробництво селітри було налагоджене у великих обсягах. Для її виробництва використовували чорноземні насипи стародавніх курганів, які природно були збагачені селітрою. Процес виробництва складався із вимивання дощами чорнозему з похилих стінок кільцеподібної «лійчастої» споруди. Збагачений селітрою чорнозем змішували у певній пропорції з деревним попелом і негашеним вапном та заливали водою. Відцідивши цю суміш, одержували насичений розчин, з якого у спеціальних «варницях» після кількаразового підігрівання і охолодження випадала кристалізована селітра. Відпрацьований чорнозем висипали поруч у формі валів або пагорбів. Далі виробляли порох, основними компонентами якого були: селітра – 77,4%, сірка – 9,6%, деревне вугілля – 13%. З цих компонентів робили суміш, змішували з водою і підігрівали на слабкому вогні до випарювання води. Потім просушували і пропускали через волокнисте сито, отримуючи гранульований порох, який перетирали у суміші з горілкою або водою. Просушений після цього він був готовий до використання. Виробництво селітри було прибутковою статтею Війська Запорозького, в межах якого розкинулось Присамар’я

Додав Art-Vertep 16 березня 2008

 
Ctrl 1 2 Ctrl
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска
daftar slot online